Глобальний енергетичний ландшафт: погляд та прогноз Shell

Енергетичний перехід — один із найбільших викликів сучасності, оскільки він вимагає не лише технологічної, а й економічної, політичної та соціальної трансформації на глобальному рівні. Для Shell цей процес є необхідною умовою для досягнення стратегічної мети – стати бізнесом із нульовими викидами вуглецю до 2050 року.

В оновленій Стратегії енергетичного переходу Shell компанія поділилась своїм баченням глобального енергетичного ландшафту станом на сьогодні. Сформований на основі передових галузевих досліджень, цей прогноз окреслює здобутки різних галузей у напрямку декарбонізації та визначає необхідні кроки для прискорення енергетичного переходу. Ділимося у статті його головними думками.

Ріст попиту на енергію та інвестиції

Протягом останніх десятиліть глобальний попит на енергію продовжує зростати, що пов’язано зі збільшенням кількості населення Землі, індустріалізацією та підвищенням рівня життя у країнах, що розвиваються. Зокрема, за останні 40 років попит на нафтопродукти зріс з 57 мільйонів барелів на день (мб/д) до майже 100 мб/д, а попит на природний газ збільшується у середньому на 60 кубічних кілометрів (км³) щороку. Вугілля зросло у попиті на 3,6% протягом останнього десятиліття, переважно через збільшення використання електроенергії та слабкі потужності гідроелектростанцій у країнах, що розвиваються. Водночас лідером у світовому зростанні є зріджений природний газ (ЗПГ), попит на який сягнув понад 400 мільйонів тонн на рік (мт/рік) у 2023 році порівняно з 30 мт/рік у 1983 році.

Попри глобальну націленість на більш ефективне використання енергії, прогноз Shell передбачає подальший розвиток транспорту та промисловості, що стимулюватиме підвищення енергоспоживання у цих галузях. Ріст попиту на нафту сповільниться у другій половині цього десятиліття, та може почати спадати у 2030-х. Натомість скраплений природний газ продовжуватиме зростати як більш дружня до довкілля альтернатива вугіллю у промисловості та виробництві електроенергії, а також необхідне джерело енергії у регіонах, котрі скорочують внутрішній видобуток газу.

Така динаміка вимагатиме значних інвестицій як у відновлювальні джерела енергії, так і в традиційну нафтогазову галузь, поки альтернативи з низьким вмістом вуглецю розробляються, масштабуються та стають комерційно доступними. Нафтогазова індустрія потребує продовження інвестицій через очікування, що попит на її продукти спадатиме повільніше, ніж природне вичерпування світових родовищ. А галузь відновлюваної енергетики вимагає у 2-2,5 раза більших інвестицій порівняно із сьогоденням, якщо світ прагне досягти нульових викидів до 2050 року.

Енергетичний перехід у секторах економіки

Промисловий сектор сьогодні відповідає за 44% світового споживання енергії. Майже дві третини (64%) потреб галузі закривають нафта, газ та вугілля.

Для важкої промисловості, котра включає енергомісткі виробничі процеси, першочерговим завданням на шляху до декарбонізації є заміна вугілля у високотемпературних галузях на природний газ та зріджений природний газ. Це сприятиме зниженню кількості локальних викидів у повітря.

Галузі легкої промисловості вже зараз здійснюють перехід на електрифікацію. Очікується, що ця тенденція продовжуватиметься, а прискорити її допоможуть рішення з підвищення ефективності та заохочення з боку урядів. 

Неенергетичне використання викопних видів палива створює порівняно небагато викидів, оскільки сировина перетворюється на товари – такі як мастила, пластмаси, добрива. У цій галузі на заміну нафтопродуктам, природному газу та вугіллю приходять біологічна та перероблена сировина.

На частку транспортного сектору припадає ще 30% кінцевого споживання енергії та близько сьомої частини світових викидів вуглецю. Понад 90% попиту у секторі задовольняється нафтопродуктами, решта – зрідженим та стисненим природним газом, а також біопаливом.

У структурі галузі пасажирський автомобільний транспорт відповідає за найбільшу частку споживання нафтопродуктів. Біопальне, попри законодавчі зобов’язання його присутності на ринках Європи та США, задовольняє менш як 5% енергетичного попиту галузі. Втім, найбільш перспективним кроком у бік енергетичного переходу пасажирського транспорту вважається популяризація та зниження цін на електромобілі, а також розвиток необхідної зарядної інфраструктури. Очікується, що до 2030 року кількість електромобілів зросте з 40 до 275 мільйонів у світі.

У питанні низьковуглецевих рішень сектор комерційного автомобільного транспорту відстає від пасажирського на 10 років, наразі покладаючись на розвиток біопалива та відновлюваного природного газу для зменшення викидів. У довгостроковій перспективі декарбонізації галузі сприятимуть електричні двигуни та водень.

В авіації та судноплавстві прогрес у напрямі енергетичного переходу сповільнює недостатній розвиток аналогів нафтопродуктів. У повітряному транспорті надії покладають на екологічне авіаційне пальне (SAF), котре виготовляють з використаної кулінарної олії та іншої сировини. Проте наразі воно складає менш ніж 0,1% від загального попиту та є у 2-4 рази дорожчим за традиційне пальне. У судноплавстві альтернативою нафтопродуктам сьогодні є зріджений природний газ, а у довгостроковій перспективі – метанол та аміак.

Трохи менше ніж 30% глобального споживання енергії припадає на житлові й комерційні будівлі. Ця енергія використовується для опалення та живлення електричних пристроїв, та на дві третини походить з джерел з низьким вмістом вуглецю. Електрифікація є та продовжить бути рушійним фактором декарбонізації сектору, в той час, як вдосконалення будівельних стандартів, покращення ізоляції й використання сучасних, більш економних приладів дозволяє зробити споживання ефективнішим.

Своєю чергою, енергетика є сектором, у якому декарбонізація відбувається найшвидше. Станом на сьогодні, понад 40% електроенергії генерується за допомогою відновлювальних джерел та ядерної енергетики. А вітрова та сонячна енергії за останнє десятиліття показали ріст з 3,5% до 18% усього споживання. Вони ж найшвидше нарощуватимуть свою частку й надалі завдяки широкій підтримці урядів та бізнесу. Водночас продовження використання природного газу допоможе замінити вугілля у виробництві електроенергії, а також забезпечити гнучкість енергосистем у періоди сезонних коливань попиту та пропозиції.

На шляху до скорочення викидів

Значний внесок у досягнення нульових викидів також належатиме проєктам, спрямованим на зменшення, уловлення або й видалення вуглецю з атмосфери. Найдоступніші рішення оцінюють у менш ніж 100 доларів США за тонну вуглецю: вони включають заходи з підвищення ефективності у промисловості та будівництві, зміни у підходах до землекористування, а також перехід з вугілля на газ чи відновлювані джерела енергії при виробництві електроенергії. Від 100 до 200 доларів США за тонну коштують технології з уловлення та зберігання вуглецю при виробництві електроенергії та у промисловості. А в понад 200 доларів США за тонну оцінюють скорочення викидів у транспорті та деяких видах промисловості, а також пряме уловлення вуглецю з атмосфери.

Shell вірить, що декарбонізація відіграє помітну роль у боротьбі з глобальним потеплінням, та наголошує на потребі видалення кількох мільярдів тонн вуглецю з атмосфери на рік. Дієвим механізмом залучення коштів на це стають вуглецеві кредити – права на викиди, що передбачають їхню фінансову компенсацію. Крім того, експерти прогнозують масштабування технологій з уловлення та зберігання вуглецю з поточних 50 млн тонн на рік до 1000 млн тонн на рік до середини 2030-х років.

Попри різні можливості країн щодо розвитку низьковуглецевих рішень, все більше з них визнають необхідність енергетичного переходу та роблять його своєю пріоритетною ціллю. На своєму рівні Shell відкрита до співпраці з урядами, інноваторами та бізнесами задля розбудови нової енергетичної системи. І ця співпраця вже закладає фундамент для більш екологічного майбутнього.

Про Shell в Україні

Shell Mobility увійшла на український ринок 2007 року та входить у кластер Центральної й Східної Європи Shell Mobility. Нині в компанії працює близько 1 600 осіб. Мережа АЗС Shell нараховує 131 станцію у 20 областях України, з яких функціонують 118. Shell пропонує клієнтам високоякісні нафтопродукти, включно з пальним Shell V-Power, дизельним пальним та скрапленим вуглеводневим газом (СВГ), а також широкий асортимент супутніх товарів, свіжу їжу й напої. Щоб відповідати потребам українських власників електромобілів, кількість яких постійно збільшується, на понад 14% мережі Shell установлені електрозарядні модулі.

Shell – глобальна група енергетичних та нафтохімічних компаній, яка діє в понад 70 країнах, а загальний штат становить 93 тис. працівників. Компанія Shell, яка має більш ніж сторічний досвід у виробництві пального, нині використовує найсучасніші технології та інновації для забезпечення сталого майбутнього. Компанія також інвестує в розвиток енергетики (зокрема низьковуглецевої, а також у вітрову й сонячну) та нові види пального для транспорту (серед них – удосконалене біопальне й водень).

Джерела світлин: депозитарій компанії Shell