Окупанти завдали чергових ударів по нафтовій інфраструктурі України

На вихідних російські війська обстріляли ракетами чотири нафтопереробних заводи – Кременчуцький, Шебелинський, Лисичанський, а також міні-НПЗ у селі Губинисі (Новомосковський район). Про це пише директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн на своїй сторінці у мережі Facebook.

«Суботній залп із 6 ракет по Кременчуку виявився лише першим того дня. Пізніше ворог ударив «Градами» по Шебелинському ГПЗ, а надвечір – по міні-НПЗ у селі Губинисі», – написав Куюн, додавши, що «кацапи знову пнули кілька разів трупик Лисичанського НПЗ».

З його слів, на відміну від двох перших, завод у Новомосковському районі працював, про що зокрема свідчить і сильна пожежа з вибухами резервуарів. Це досить відоме підприємство в східноукраїнських «нафтових» колах.

«Тож наочно бачимо нову атаку на інфраструктуру постачання нафтопродуктів. Саме це призвело до дефіциту пального, який ми спостерігаємо вже понад місяць, – зазначає очільник «А-95». – Ворог нищить виробництва, нафтобази, транспортні шляхи. На тому ж «мініку» в Губинисі виробляли бензин у досить непоганих обсягах як для регіонального масштабу. Тепер ці ресурси треба чимось замістити, а з імпортом бензину маємо складнощі».

Тому, як наголошує Сергій Куюн, поради на кшталт того, що «треба будувати міні-НПЗ, зокрема заводи на західній Україні», нині не співзвучні з нашою реальністю, тому що «російські ракети долітають до Львова з Франківськом не гірше за Кременчук із Києвом», а «в Дніпрі зруйнували вже другий міні-НПЗ протягом війни». Причому, як пише він, той «перший заводик навіть не мав залізничної колії, настільки був незначним, але туди прилетіло чотири ракети вартістю в десятки разів більше, ніж те нещасне виробництво».

Як вважає Куюн, порада усім українцям сьогодні може бути єдиною – не скиглити, а економити пальне, за змоги відмовляючись від поїздок.

«Як мінімум це звільнить більше ресурсів для тих, хто їх найбільше потребує. А як максимум – піде на створення запасів або елементарно дасть змогу зменшити імпорт», – підсумував він. Причому до загальної справи може долучитися кожен, було б бажання.