Російське пальне: знайти й знищити

Протидія проникненню російського пального в Україну – тема номер один у нафтотрейдерських колах. У травні уряд здійснив перший суттєвий крок – посилив контроль за походженням імпортного пального, зробивши обов’язковим надання імпортером сертифіката походження.

Це мало короткочасний ефект. Міжнародна система видачі сертифікатів походження показала свою повну непрацездатність у виявленні російського пального. Отримати їх виявилось досить легко, тому спритні закордонні трейдери швидко адаптувалися під нові вимоги й почали підкладати під свої суміші з російським душком респектабельні європейські документи.

Щоправда, такий формалізм не зовсім влаштував українських митників. Сертифікати з країни виробництва, документи на походження складових у міксах, первинні транспортні накладні, коносаменти на материнське судно… Це і ще багато чого іншого зараз можуть запитати митники, якщо партія нафтопродуктів іде з підозрілого джерела або пункту, куди в пошуках обходу європейських санкцій стікаються обсяги російського пального.

І що ж ми бачимо?! Псевдоказахстанського газу з Польщі й Литви стало в рази менше, адже довести його неросійське походження все важче, а охочих випробувати долю – все менше.

Токсичні турецькі термінали, куди масово заходить ДП з російських портів, втрачають українські контракти.

Судна, що прибули з портів «червоної зони», ризикують влетіти на демередж (витрати за простої) через подовжену перевірку.

Активізувати роботу Енергомитниці, затисненої нормами не адаптованого до енергетичної війни митного законодавства, допомогла робоча група в Раді нацбезпеки та оборони України. За результатами роботи створеної у РНБО групи низці відповідальних органів було спрямовано відповідні рекомендації й вимоги для посилення уваги до вантажів, що надходять із сумнівних пунктів відправлення.

До роботи з виявлення каналів можливого постачання російського пального долучились СБУ й служба зовнішньої розвідки… У червону зону потрапили порти Туреччини, Алжиру, Марокко й інші акумулятори значних російських ресурсів.

І трейдери, й розвідники добре знають, де збираються солодкі пропозиції ДП й скрапленого газу. Звичайно, ми ще далеко від точки, де можна сказати, що проблему подолано. Завжди знайдеться той, хто шукатиме обхідні шляхи. Попереду дуже багато індивідуальних кейсів. Тому робоча група в РНБО продовжує працювати у постійному режимі.

На липневому засіданні її розширеного складу секретар РНБО Олексій Данилов усім дав зрозуміти, що гайки на каналах можливих постачань в Україну російських ДП, газу, мастил, розчинників та інших енергетичних матеріалів будуть лише затягуватися.

«Усім треба зрозуміти, що все дуже і дуже серйозно, і ми доведемо справу до кінця», – запевнив голова РНБО.

Дії влади вже зустрічають опір. Включилися не тільки продавці й покупці «токсичних» нафтопродуктів із «червоних» напрямків, задіяно навіть дипломатичні канали. Зокрема курсує українськими високими кабінетами посол Туреччини, який домагається сприяння в оперативному митному оформленні вантажів турецької нафтової компанії OPET – найбільшого імпортера російського дизпального з місячним обсягом чверть мільйона тонн. Її порти серед інших потрапили під увагу українських силовиків, через що українські трейдери активно почали відмовлятися від роботи з OPET.

Досвід спілкування з турецькими компаніями свідчить, що вони відмовляються визнати елементарну річ – вони фінансують російську військову машину. Навіть якщо вони відправляють нам неросійське пальне, це стимулює їх бізнес із росіянами. Втрата покупців з Туреччини змусила б росіян шукати нові, більш віддалені ринки збуту, а отже, втрачати у грошах або зменшувати виробництво.

Цю істину, до речі, не всі ще затямили і в Україні, якщо зважати на продовження деякими компаніями імпорту з «токсичних» напрямків. Уже ширяться чутки, що дехто з них має високий «дах»: мовляв, бачте, наші міні-НПЗ з безакцизним виробництвом пального працюють, от і тут «порєшаєм». Тому ми ще побачимо й «заказняки» про те, як чесних імпортерів «зрєнія лішают», та інший треш.

Попереду – тривалий шлях. Україна вже стала драйвером глобальних перетворень на світовому енергетичному ринку, в які неможливо було повірити до 24 лютого 2022 року. Отже, маємо бути сильними й впроваджувати нові практики боротьби з російською економічною машиною, яка працює на війну проти України.