Дякую за повернення забутих відчуттів!

Піду проти течії й хочу подякувати Ростиславу Шурмі за його участь у повернені у державне лоно найбільшої нафтовидобувної компанії країни – «Укрнафти».

Так, то була командна робота, але роль Ростислава була у ній не останньою (цікаво, що у цьому «човні» Шурма тоді був разом зі своїм запеклим опонентом Данилом Гетманцевим).

Нагадаю, з 2003 по 2022 роки «Укрнафта» контролювалась групою «Приват» Ігоря Коломойського, хоча державі належало 50% компанії. Восени 2022-го Ставка головнокомандувача ухвалила рішення примусово відчужити акції декількох підприємств на користь держави для потреб воєнного часу.

Не знаю, які результати щодо решти підприємств, але що ми отримали по «Укрнафті»?

За попередні 10 років (2012-2022 рр.) сумарний фінрезультат «Укрнафти» становив «мінус» 6,8 млрд грн. Але лише за перший рік роботи під державним управлінням прибуток компанії перевищив її сумарний фінрез за останні 19 років і становив 25 млрд грн! (на архівній картинці помилково зазначено 28 млрд, даруйте, тоді трохи перехвилювався через попередні результати).

Це не все. Сьогодні «Укрнафта» також є «милицею» для Міноборони й «Укрзалізниці», постійно рятуючи їх від нестачі пального через криві процедури держзакупівель.

Окрім рекордних податків, за розміром донатів на армію «Укрнафта» ділить перше місце з ОККО – рахунок на мільярди гривень на рік.

І головний, на мій погляд, показник: конкуренти компанії на ринку пального, навіть попри природну опозиційну позицію, кажуть, що діяли б на місці менеджменту «Укрнафти» аналогічно. Дії компанії зрозумілі й логічні, навіть якщо вони комусь не подобаються.

Не бачив я й особливих нарікань на закупівлі «Укрнафти». А якщо й були, то помилки швидко виправлялись.

Так, державне управління в Україні максимально неефективне і пригнічує будь-яку ініціативність (краще взагалі нічого не робити, менше шансів отримати чергові претензії незліченних органів контролю), але навіть у цих умовах «Укрнафта» примудряється зростати.

Ключове – вже закладено основу, розкриті можливості активу, яких доведеться дотримуватись будь-кому у майбутньому. Безумовно, у цьому вже заслуга менеджменту.

Мабуть, не скрізь усе було так, як з «Укрнафтою». Безумовно, велика заслуга менеджменту. Але без першого кроку нічого б не було. Тому дякую, Ростиславе, за повернення почуття гідності за роботу державної компанії! За надію, що ми не безнадійні!