Дивні рекомендації АМКУ

Позавчора Антимонопольний комітет видав рекомендації Кабміну щодо посилення контролю за ринком нафтопродуктів. Основних напрямів два: контроль за обігом пального й за цінами.

Пройдемось цими рекомендаціями.

1. Визначити орган державної влади для ведення фактичних і прогнозних балансів попиту й пропозиції нафтопродуктів для недопущення виникнення дефіциту. По-друге, ініціювати внесення змін до Податкового кодексу України щодо відновлення подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального й обсяг обігу пального, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування.

Начебто зрозуміло. Та чи є впевненість, що ці дані про розташування складів із пальним не потраплять до того, кому не треба?

На ринку такої впевненості нема. Трейдери один одному переповідають страшні історії, як зареєстрували на базі пальне – й туди наступного дня прилетіло.

Також АМКУ у своїх рекомендаціях знову нічого не каже про тіньовий ринок. Міні-НПЗ і бодяжники, які сьогодні забезпечують не менше 20% ринку бензину, не звітували ні раніше, ні зараз. Цікава ситуація: держава видає їм ліцензії на виробництво пального, але ніяк не контролює, де й скільки цього пального виробляється і чи виробляється взагалі?

А головне, не зовсім зрозуміло, як мають діяти чиновники, якщо навіть будуть мати всі ці дані? Припустимо, бачать, що у якось трейдера падають запаси пального. І що далі? «Ало, пане Петренку, вам треба піднатиснути, щось ви там відстаєте!» А звідти їм: «Та пішли ви!»

Що робити? Потрібно посилювати вимоги до учасників ринку. Цієї весни, коли всі побігли шукати пальне у Європі, багато хто був здивований, наскільки мало гравців у Польщі. Ліцензії на роздрібну, гуртову торгівлю і на зберігання нафтопродуктів мають буквально одиниці. Чому?

По-перше, ліцензія коштує понад мільйон доларів. По-друге, в банк ти маєш покласти декілька мільйонів забезпечення. Крок праворуч-ліворуч – і твоя ліцензія разом із забезпеченням ідуть на користь держави.

Крім того, іншим законом про мінімальні запаси кожен імпортер нафти або нафтопродуктів зобов’язаний протягом трьох місяців тримати на зберіганні й недоторканими 10% від своїх постачань. Привіз 1000 т, будь ласкавий, 100 т зберігай протягом кварталу, є спеціальна звітність щодо цього, держава жорстко це контролює.

А що в нас? Ліцензія коштує кілька тисяч гривень, а отримати її можна навіть з лівими доками (писав про це на прикладі «підзаборних» станцій). Торгує хто хоче, сьогодні вигідно – привіз, невигідно – не привіз. Це переважно про гуртовиків, тому що мережа не може залишитись без пального.

А оптовий ринок – це 30-50% споживання. Не привіз – висихають маленькі мережі, збільшується навантаження на великі, вони теж починають висихати, бо не розраховують на попит, що раптом зростає. Всі бігають, метушаться (с)…

Так було й навесні. Хтось, мабуть, чекав на «рускій мір», хтось думав що розсмокчеться, а інші працювали й везли пальне попри всі ризики й побоювання. І в травні-червні вони залишились із пальним самі, отримали черги, були змушені запроваджувати ліміти, щоб розподілити пальне між максимальною кількістю клієнтів. Але в результаті отримали прокльони і справу від АМКУ. А до тих, хто стояв сухим, претензій нема.

2. Надати доручення міністерствам щодо невідкладного виконання вимог постанови Кабміну від 27 травня 2022 року.

Йдеться про постачання пального державними компаніями. АМКУ пише, що постанова не виконується.

Дивно, адже «Укрзалізниця» стабільно вийшла на імпорт у середньому 20 тис. т дизелю на місяць, себе УЗ забезпечує на 100%, а невдовзі, чув, очікується різке збільшення імпорту.

НАК «Нафтогаз України» теж працює, забезпечує свою мережу АЗС, продає пальне гуртом у ринок.

Може, мало везуть? Треба більше? А хто візьме на себе відповідальність за ризики у разі збитків?

Тому треба думати над вимогами до учасників ринку, щоб прибрати випадкових і безвідповідальних персонажів. А для держкомпаній можна зробити норматив зі зберігання збільшеного запасу, який можна зберігати й за кордоном, та ж УЗ уже має певні напрацювання.

Та й досвід тієї ж Польщі вам у поміч.

UPD. А ще я «Укрнафту» з її 540 АЗС забув згадати...