У початок

Західні страхові компанії покривають російську нафту, попри обмеження цін

Група західних страховиків забезпечила покриття для танкерів, що перевозять російську сиру нафту, зберігаючи надходження нафти після того, як багато хто в торговельному секторі відмовився від побоювань порушити правила обмеження цін G7. Про це з посиланням на дані трейдерів і вантажовідправників пише Reuters.

Дані, з якими ознайомилося агентство, показали, що п’ять страхових компаній, включаючи American Club, West of England зі штаб-квартирою в Люксембурзі й норвезьку Gard, забезпечили покриття 10 танкерів, які цього року вирушили з росії в Азію.

Американський клуб і західна Англія застрахували два судна – Gioiosa й Orion I, які здійснили такі рейси на початку 2024 року.

Обидва судна взяли на борт сиру нафту державної російської нафтової компанії «роснєфть» у російській Балтиці й відпливли до Китаю, показали дані.

Американський клуб заявив, що судно, яке плавало під панамським прапором, було в його списку. Захід не коментував дії конкретних танкерів.

Норвезька компанія Gard, яка, згідно з оприлюдненими даними, охоплює окреме судно, також відмовилася коментувати конкретні кораблі.

Три некомерційні товариства, які страхують судна від забруднення нафтою, травм і загибелі людей, кажуть, що надають послуги своїм членам.

Раніше не повідомлялося про обсяг поточних резервів західних страховиків для покриття конкретних російських нафтових угод, оскільки обмеження було введено 2022 року після початку розв’язаної росією повномасштабної війни в Україні.

Обмеження, введене промислово розвиненими країнами G7 і їхніми союзниками, щоб зменшити здатність москви фінансувати війну, дозволяє західним страховикам і кораблям брати участь у торгівлі російською нафтою, лише якщо нафта продається нижче від $60 за барель.

Багато з тих, хто припинив торгівлю такими вантажами, сказали, що роблять це тому, що не можуть бути впевненими щодо ціни на нафту, котру перевозять судна, які вони страхують.

Згідно з даними LSEG, росія, яка заборонила своїм компаніям дотримуватись ліміту ціни, продавала свою флагманську нафту сорту Urals у портах Балтії в середньому за $69,4 за барель цього року, що значно перевищує ліміт ціни.

Очікується, що страховики й власники суден не вивчатимуть ціну.

Натомість західні правоохоронні органи, включаючи Міністерство фінансів США, вимагають від страхових компаній запросити так звані атестації від сторін, які купують і продають сиру нафту, де буде вказано, що нафта перейшла з рук в руки за ціною, яка менша від $50.

При цьому Міжнародна група (IG) клубів P&I, яка забезпечує страхування 90% світового флоту, заявила у квітні, що процес атестації був недосконалим і ризикував наразити своїх членів на порушення граничної ціни.

Проте IG не відповіла на запит прокоментувати ризики цієї історії.

Страховики, визначені Reuters, окремо заявили, що вони покладаються на листи-підтвердження від учасників торгівлі про те, що вся робота була законною й відповідала західним санкціям.

Reuters не вдалося зв'язатися з жодною зі сторін, оскільки їхні імена не були названі через комерційну конфіденційність.

Член IG American Club заявив, що не мав прямого доступу до інформації про ціни, надаючи прикриття для танкера Gioiosa.

У Gard заявили, що покладаються на атестацію цінового обмеження, а також перевіряють додаткові джерела даних та інформації. Обидві компанії спрямували додаткові запитання щодо обмеження до IG.

До інших постачальників страхування російської нафти входили Maritime Mutual з Нової Зеландії й член IG London P&I Club, показало дослідження Reuters, засноване на даних про доставлення вантажів і торгівлю.

Maritime Mutual і London P&I не відповіли на запити з проханням прокоментувати ситуацію щодо потенційних ризиків.

Проте Maritime Mutual, яка не входить у групу IG, надала Reuters копію свого поліса страхування російської нафти й порожню копію атестаційного листа, в якому зазначено, що покриття буде скасовано, якщо вантаж порушить обмеження ціни.

У листі міститься прохання до компанії, яка шукає покриття – як правило, фрахтувальника або вантажовідправника, – повідомити своєму страховику назву судна, його порт і дату завантаження й розвантаження.

Вона просить фрахтувальника засвідчити, що вантаж відповідає обмеженню ціни, але не вимагає включення сплаченої ціни в будь-якому місці атестації.

Компанія також повідомила Reuters, що режим обмеження цін розглядає власників суден і страховиків як непрямих учасників угод, відомих як «третій рівень», тому вони не зобов’язані перевіряти ціни.

«Фрахтувальник/трейдер ніколи не розголошуватиме таку (цінову) інформацію й не віддаватиме свою маржу», — сказав минулого місяця Тоні Полсон, голова азійського напряму й корпоративний директор, у подкасті Lloyd's List.

Gard, West P&I, American Club заявили, що припинять співпрацю, якщо з’явиться інформація про те, що атестація була неточною, а ціна – вищою за ліміт.

Друкувати

Коментарі

Увійдіть щоб мати можливість лишати коментарі

Увійти