Подовження торговельних маршрутів нафтою призводить до більшого забруднення — Anadolu Agency

Маршрути торгівлі нафтою зараз принаймні в п’ять разів довші, ніж вони були до повномасштабної російсько-української війни, що підвищує перспективу збільшення викидів від довших судноплавних маршрутів, пише Anadolu Agency.

У той час як Європа відійшла від російських постачальників до постачальників із Західної Африки, Латинської Америки й США, росія перемістила 90% свого експорту сирої нафти, який спочатку призначався на європейські ринки, до Індії й Китаю.

До широкої війни рейс російського нафтового судна з балтійських портів в усть-лузі й приморську до європейських портів у Нідерландах, Франції й Бельгії займав п'ять-шість днів, оскільки Європа була основним пунктом експорту нафти з росії.

Однак після того, як у грудні 2022 року набули чинності європейські санкції на постачання російської нафти, її експорт до портів північно-західної Європи припинився.

«Це означає, що Європі, яку раніше забезпечувала росія, потрібно було знайти нафту в іншому місці, а це в основному поєднання Західної Африки, Латинської Америки й США. Усі ці (пункти призначення) є набагато довшими вантажними маршрутами, ніж від російського Балтійського моря до північно-західної Європи», — сказав Anadolu Віктор Катона, провідний аналітик сировинної компанії Kpler.

«Це була п’яти- або шестиденна подорож, але сьогодні середня подорож із Західної Африки чи Латинської Америки до Європи становить приблизно 25 днів, що в п’ять разів довше, ніж було раніше», — додав він.

Експорт сирої нафти з Бразилії в Європу зріс із 236 959 барелів на день (б/д) у лютому 2022 року до 325 116 б/д у березні 2023 року, що є найвищим показником серед країн Латинської Америки. Згідно з даними Kpler, бразильський експорт досяг рекордного рівня в 491 тис. б/д у лютому цього року, більш ніж подвоївши обсяг за рік.

Середня подорож із Бразилії до Європи займає від 20 до 30 днів, залежно від пункту призначення в Європі. Іспанія й Португалія є найближчими сусідами, а Німеччина і Нідерланди – найдальшими.

Нідерланди тримають один із головних нафтових центрів у Роттердамі, а Італія, Португалія, Німеччина й Франція — країни призначення для післявоєнних латиноамериканських обсягів сирої нафти в Європі.

Більше постачань сирої нафти із західноафриканських країн здійснюють довший рейс до Європи приблизно на 25 днів, заповнюючи порожнечу, яка утворилась через відсутність російської нафти.