Грецькі вантажовідправники зберігають значну роль у торгівлі російською нафтою

Застраховані західні танкери продовжують регулярно завантажувати сиру нафту Urals у головних російських балтійських і чорноморських портах.

Тенденція свідчить про те, що вантажі все ще продаються нижче від верхньої межі ціни G7 на рівні $60 за барель російської сирої нафти (або повідомляють про це), незважаючи на те, що опублікована вартість Urals значно перевищує цей рівень.

Портові дані, отримані Energy Intelligence, показують, що на грецькі танкери припадає близько 40% завантажень Urals у головному чорноморському порту росії «новоросійську» за останній місяць.

Ця цифра виключає нафту з Казахстану, яка має ті ж характеристики, що й Urals, але продається як окрема суміш, відома як Kebco.

Дані показують, що грецькі судна також брали участь у близько 30% завантажень на терміналі в усть-лузі на узбережжі Балтійського моря за аналогічний період, але лише в приблизно 15% завантажень у сусідньому порту «приморськ».

Вони також становили 15% усіх завантажень на набагато меншому мурманському терміналі, розташованому на півночі, який обробляє сиру нафту з Арктичного регіону, видобуту «лукойлом» і «газпром нєфтью».

Згідно з даними, три грецькі судноплавні компанії особливо активні в транспортуванні російської нафти: TMS Tankers, Kyklades Maritime і Minerva Marine.

TMS є частиною Cardiff Marine, яка належить мільярдеру Джорджу Еконону, тоді як Kyklades належить родині покійного засновника Арістідеса Алафузоса. «Мінерву» очолює Андреас Мартінос, нащадок іншої видатної династії корабелів. 

Усі три компанії регулярно постачали нафту сорту Urals протягом багатьох років, і вони продовжували це робити після повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року.

Оскільки вся російська нафта, яку вони транспортують, надходить до країн, що не входять до ЄС, — переважно до Індії, Китаю й Туреччини, — вони не порушують жодних санкцій ЄС.

Згідно з правилами ліміту цін, компанії G7 можуть надавати послуги з доставки російської нафти лише в тому разі, якщо вони отримають письмову документацію про те, що ціни на вантажі входять до ліміту.

Але джерела вказують на основну слабкість схеми: західні транспортні й страхові компанії не знають, яку ціну було сплачено за вантаж, і змушені покладатися на атестації трейдерів, які підтверджують, що транзакція дотримується обмеження.