Розумні і розумники: мережі АЗС продовжують сплачувати податки на власний розсуд

У країні триває пошук грошей на війну. Ніхто поки не знає, де взяти 285 млрд грн до кінця року. Мінфін каже, що елементарно не вистачатиме грошей на зарплату військовим. Про збільшення закупівлі зброї взагалі не йдеться. Попри всю серйозність ситуації, велика частина суспільства, а з нею і політики-популісти не розуміють, чому на третій рік війни податки мають зрости. На суцільну клоунаду перетворився розгляд першого законопроєкту — про підвищення акцизів на пальне, який, попри копійчану корекцію, обговорювали три місяці, втративши майже 6 млрд грн. Не дивно, що інший урядовий законопроєкт спочатку здувся з очікуваних 125 млрд грн до 30 млрд, а потім у залі не набрав необхідного мінімуму голосів…

Однак підвищення податків — лише один бік вирішення фінансової кризи. Абсолютно справедливим лишається й зауваження щодо необхідності покращити збори існуючих податків. Найкращою ілюстрацією проблематики є ринок пального. Вже понад рік ZN.UA веде моніторинг сплати податків найбільшими мережами АЗС, і можна констатувати таке: прогрес є, але він неприпустимо повільний. Питання тут складається з двох частин: сумлінності бізнесменів і жорсткості податківців. У нашому випадку бракує і першого, і другого. Це знову засвідчили дані за перше півріччя 2024-го*.

З першого погляду, 2024 рік розпочався досить продуктивно. Принаймні якщо взяти десять найбільших гравців за кількістю АЗС, то у другому кварталі маємо рекорд за останні шість кварталів — 2,655 млрд грн. Це майже вдвічі більше, ніж у другому кварталі 2023 року (1,451 млрд) і трохи вище попереднього рекорду — 2,464 млрд грн у четвертому кварталі 2023-го.

Найбільший приріст, квартал до кварталу, дав ПДВ: з 0,29 млрд грн у другому кварталі 2023-го до 1,115 млрд у другому кварталі 2024-го. Динаміка, зауважимо, більша, ніж лінійне підвищення ПДВ з 7 до 20%, яке відбулося за цей час. Це вказує на зростаючу ефективність зборів цього податку. На 100 млн грн збільшився податок на прибуток (ПнПП) — з 506 млн грн у другому кварталі 2023-го до 604 млн грн за відповідний квартал 2024 року. Аналогічно додали «зарплатні» податки — ПДФО та ЄСВ, які сумарно зросли з 642 млн грн у другому кварталі 2023 року до 813 млн у другому кварталі 2024-го.

Утім, є одна незмінна особливість: упродовж усього періоду спостережень понад 50% усіх податків по ТОП-10 мереж припадає на одного гравця — ОККО, який серед них має близько 30% від обсягу реалізації пального і 20% від кількості станцій. За великим рахунком, сумарний галузевий результат залежить від того, скільки заплатить ОККО. Так, за другий квартал 2024 року ця мережа збільшила сплату податків на 629 млн грн (порівняно з попереднім кварталом) і тим зробила його рекордним. Решта дев’ять мереж спромоглися на 149 млн грн. При цьому одна з них — «БРСМ-Нафта» — зменшила відрахування на 30 млн грн. Найперше очевидне запитання: як хтось може зменшувати бюджетні платежі, коли всі нарощують? Найперше, але не останнє.

Розумні і розумники

Упродовж останнього року ринок звикав до того, що сумарне податкове навантаження реалізованого через АЗС пального має становити близько 2 грн/л, і більшість мереж тягнулася до цього показника. Але темп тут задає та ж ОККО, яка хронічно псує загальну картину. І от нова «підстава»: у другому кварталі 2024-го галичани відкрили нові горизонти — 4,2 грн/л!

Зовні такий рекорд виглядав досить несподівано через те, що у червні мережа втратила дві нафтобази внаслідок ворожої атаки. І хоча обсяги збитків достеменно невідомі, точно можна говорити про їхню відчутність. Але, з певного погляду, саме ці невеселі події дали можливість мобілізувати до бюджету майже удвічі більше, ніж у першому кварталі (1,4 млрд грн проти 0,8 млрд).

«Рекордні показники сплати податків по групі ОККО значною мірою пов’язані із зміною операційної моделі роботи компанії. Через обстріли нафтобаз ми прийняли рішення максимально скоротити залишки пального на нафтобазах і перейти на роботу «з коліс». У результаті скорочення залишків пального у нас ситуативно в другому кварталі виникло до сплати ПДВ у розмірах значно більших від середніх», — каже фінансовий директор групи компаній ОККО Назар Купибіда.

Такі успіхи колег знову ставлять в незручне становище WOG — основного конкурента ОККО. Бізнес Степана Івахіва три квартали поспіль тупцює біля позначки 2 грн/л. Начебто натякаючи: на більше ми наразі не готові. Між тим питання нікуди не зникають: чому при однакових цінах і співставній реалізації з ОККО сплата податку на прибуток і ПДВ на літр пального у WOG менша у чотири рази? Чому набагато менша офіційна зарплата? З такими окладами (тобто низькими витратами) прибуток мав би бути набагато більшим, ніж у конкурента.

Насправді йдеться не про копійки й не про гривні. Залишимо вар’ятів з ОККО у спокої, але якби WOG платив хоча б стільки ж, як UPG та Shell (відповідно друге та третє місця у податковому рейтингу), то держава отримала б додатково близько 250 млн грн за квартал (або 1 млрд на рік).

Та головним феноменом ринку залишається група «БРСМ-Нафта». Її недоплати до бюджету можна оцінити у 290 млн грн за квартал, або майже 1,2 млрд грн по року! Лінія одного з найбільших продавців пального в країні настільки зухвала, що він не соромиться демонструвати мінімальні «податкові» показники квартал за кварталом. У другому кварталі 2024-го група взагалі перемістилася на останню рядок рейтингу серед ТОП-10 мереж за кількістю АЗС. Податкове навантаження у 62 копійки з літра, з яких 3 копійки податку на прибуток, — стільки вважав достатнім для сплати у бюджет воюючої країни власник БРСМ Андрій Біба. Схоже, за десять років перебування в Італії він узагалі втратив зв'язок із нашою трагічною реальністю. Вже навіть МОТТО — незмінний аутсайдер рейтингів — спромігся на більшу, хоча й не менш комічну суму в 72 копійки з літра.

Якщо з поведінкою БРСМ усе і всім давно зрозуміло, то спокійне спостерігання за цим Державної податкової служби збагнути важко. Адже один цей приклад перекреслює всю риторику податківців про сумлінну роботу над наповненням держскарбниці. Дійсно, наразі будь-хто на ринку підтвердить, що ДПС тисне на більшість оптових і роздрібних компаній, тобто варіант «сліпоти» виключений. Тож усе бачать, але зробити нічого не можуть. Не викликає сумнівів, що маємо справу з проявом старої хвороби — «кришування» окремих бізнесів «кураторами». І БРСМ, до речі, хоч і найяскравіший, але не поодинокий приклад.

Серед позитивних змін у рейтингу ТОП-10 мереж за кількістю станцій виділимо Avantage 7 та KLO. Перелом у свідомості першої стався після блокування роботи АЗС восени 2023 року, а згодом потужного внеску до держбюджету. З від’ємного значення за ПДВ у другому кварталі 2023 року поточний результат становив 1,3 грн/л. Віримо, що це не межа!

KLO уникнула публічного «виховання», за рік показник навантаження щоквартально зростав з 0,7 до 1,8 грн/л. Ця мережа точно може більше. Наприклад, розрахунок показує, що підвищення офіційного середньоринкового окладу для працівників із запасом перекине KLO за позначку 2,2 грн/л. А якщо попрацювати з ПДВ і ПнПП, то там уже й 3 грн/л не за горами.

Який ще прибуток?

Міф про нафтовий бізнес як один із найбільш прибуткових розвіюється за першого погляду на статистику зі сплати податку на прибуток. Можна сказати, що на паливному ринку України його платять півтори компанії. Згадані вже 20% АЗС ОККО у другому кварталі цього року сплатили 82% податку на прибуток серед ТОП-10 мереж АЗС.

Ще 14% припало на WOG. Тобто дві мережі сплатили 96% ПнПП. Причому такий результат WOG забезпечила сплата лише 33 копійок з літра, або близько 0,6% від кінцевої вартості бензину чи дизпалива.

Насправді це не смішно. Бо решта з 50 найбільших мереж платили ще менше.

Вихід із цього неподобства знайшовся несподіваний і досить оригінальний. У законопроєкт про зміни до Закону України №11416 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» було включено норму про авансову сплату заправними станціями податку на прибуток. Така ідея вийшла з галузевого кола ще 2023 року, коли масштаб проблеми зі сплатою податків нафтобаронами вперше став очевидним. Про неї несподівано згадали, коли з державними фінансами стало зовсім сутужно.

У чому вона полягає? Власник ліцензії на роздрібну торгівлю кожного місяця сплачує фіксований авансовий платіж з ПнПП. Це не скасовує більших платежів за результатами фінансової діяльності, але меншим ПнПП бути вже не може. Наразі авансовий платіж для АЗС із ліцензією на алкоголь і тютюн запропоновано на рівні 80 тис. грн.

«У 2023 році ми платили щомісяця з кожної станції близько 250 тис. грн податку на прибуток, для нас авансовий платіж 80 тис. грн нічого не змінить», — каже Купибіда.

Проте змінить для абсолютної більшості інших, адже у другому кварталі 2024 року 50 найбільших мереж платили в середньому 8 (!) тис. грн ПнПП на місяць. Це еквівалентно заробітку у 1000 доларів (ви в це вірите?). За попередніми розрахунками, авансовий ПнПП дозволить додати до скарбниці 350 млн грн щомісяця.

Законопроєкт уже виносився в зал і провалився у першому читанні і, найшвидше, не через «заправну» тему. Повернутися знову до №11416 депутати планують ще у вересні.

***

«Податкові» результати ринку пального яскраво свідчать, що, попри окремі успіхи, роботи у податківців ще дуже багато. Немає жодного податку, який збирали б задовільно, — ані ПДВ, ані податку на прибуток, ані «зарплатних» податків. За розрахунками «Консалтингової групи А-95», роздрібний ринок пального приховує 2–2,5 млрд грн на квартал, або 8–10 млрд грн щороку. Це гроші, які вже по праву належать державі і для збору яких не потрібні «непопулярні» законопроєкти та голосування. Головна роль тут належить ДПС і БЕБ.

Також важливою запорукою успіху є суспільний контроль за сплатою податків по аналогії з вищенаведеним аналізом, який чітко вказує на проблемні адреси.

*Автор дякує за допомогу у підготовці матеріалу Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій посадових осіб органів державної влади, інших державних органів та суб’єктів господарювання державного сектору економіки, що могли завдати шкоди економічній безпеці України (голова — Ярослав Железняк), та Економічній експертній платформі.

Джерело: «Дзеркало тижня»