Опалення 2024: пропан чекає на запасній колії

Україна – автогазова країна, світовий лідер за популярністю LPG на транспорті, тоді як у промисловості скраплений газ традиційно здебільшого був екзотикою. Він був виходом лише для підприємств, не підключених до природного газу, таких як зерносушарки, або тих, де безперебійність газопостачання може коштувати втрати бізнесу, наприклад, інкубаторів.

Справжнім бумом у сфері промислового споживання LPG в Україні відзначився 2021 рік, коли ціни на природний газ злетіли до небес. Це дало шанс скрапленому газу стати не резервним або вимушеним пальним, а основним, економічно солідно обґрунтованим енергоносієм для промислового опалення.

Зі слів трейдерів, восени 2021 р. промисловість забезпечувала до 30% усього попиту на ринку, а це 40-50 тис. в окремі місяці. Графік компаній, що постачають обладнання для автономного газозабезпечення на LPG, було розписано на роки. Сьогодні попит з боку підприємств невеликий, а перспективи опалення пропаном приватного житла туманні. І в контексті існування ненормального сусіда це дуже недобре.

Реальна автономія

За різними оцінками, взимку 2021-2022 року в Україні на пропані працювали 60-70 великих підприємств, але зараз у строю залишилася максимум половина. Найбільшими споживачами автономного газового забезпечення на пропані лишаються аграрії. Причому це не тільки великі елеватори, але й маленькі фермерства.

Для великих агрохолдингів LPG відіграє, як правило, роль резервного енергоносія на випадок перебоїв із постачанням природного газу або його суттєвого здорожчання. Малі сільськогосподарські компанії, як правило, доступу до газогону не мають, тому обирають між пропаном, електрикою і твердим паливом. Електрика нині дорога, й ті, хто раніше використовував електропечі, теж перейшли на пропан.

Енергія зі спалювання твердого палива (пелети) – найдешевша, але самі твердопаливні котли дуже дорогі й більш вимогливі до сервісу. Якщо обладнання на пропані для фермера коштуватиме 1 млн грн, то система на твердому паливі аналогічної потужності – 2-3 млн грн. Для невеликого господарства це дуже суттєва різниця.

Зі слів директора стратегічного розвитку «Укравтономгазу» Андрія Дорофеєва, вартість проєкту пропанової системи для великого агрохолдингу «під ключ» може скласти від 7 до 10 млн грн. Крім того, необхідний час на розробку проєкту. «Якщо це об’єкт СС3 (клас значних наслідків, належить до великих об’єктів, аварія на яких може спричинити суттєві наслідки, – ek), то для його обладнання потрібно 7-8 місяців, для невеликого об’єкту за СС1 – 2-3 місяці», – зазначив директор компанії Testrite Сергій Гладков.

При цьому, як пояснив Андрій Дорофеєв, у валютному еквіваленті ціна на обладнання для «пропанізації» опалення майже не змінились порівняно з 2020 роком.

Помітний імпульс індустріальному попиту на пропан дало «Велике будівництво» у 2020-2021 роках. Вибір у мобільних асфальтних заводів невеликий: дизель або пропан. І тут майже завжди економіка на боці дешевого і калорійного скрапленого газу. Повномасштабне вторгнення зупинило дорожнє будівництво. 2023 року роботи відновилися, але попиту з боку будівельних компаній немає. «До Великої війни було підключено близько 34 заводів, а зараз вони зупинилися і нових майже немає», – прокоментував ситуацію директор «Укравтономгазу» Андрій Дорофеєв. Він вважає, що поки що ця ніша для пропану закрита.

Дорофеєв каже, що раніше клієнтами компаній зі встановлення газового обладнання були й молокозаводи. Він пояснює, що через екологічні норми молочні виробництва не можуть використовувати дизель чи пелети для резервного опалення. Проте через падіння оборотів попит на системи автономного газопостачання від молочників майже зник. «У разі перебоїв подачі природного газу корпорації буде достатньо сконцентрувати виробництво на одному заводі, щоб забезпечити виконання замовлень», – вважає Сергій Гладков.

Ще одні харчовики-представники сегменту промислових споживачів LPG – цукрові заводи. Їм резервне пальне необхідне кілька місяців на рік, коли йде перезавантаження сировини в біогазових установках. З розвитком останніх саме газ, отриманий з відходів цукрового виробництва, став основою потреби заводів у енергії. З одного боку, більшість цукровиків підключені до газової труби, й вони можуть закупити необхідний обсяг метану у низький сезон, з іншого – ризику перебоїв постачань або різкого зростання ціни ніхто не скасовував, тому цей сегмент лишається перспективним. Наприклад, керівництво цукрового заводу у Теофіполі нещодавно розморозило проєкт спорудження системи автономного газопостачання на LPG.

Ще один сегмент, надчутливий до стабільності й вартості енергопостачання, – склозаводи. Зараз системи на склозаводах не задіяні, адже є дешевий природний газ. Зі слів Дорофеєва, у проривному 2021 році його компанія встановила пропан-бутанових систем на 5-ти таких виробництвах. «У нашому портфоліо є завод, який 2021 року за 1 місяць відбив газопостачання на пропані за 20 млн грн», – каже власник «Укравтономгазу». Проте у найближчому році він не очікує нових заявок від склозаводів, адже всі, хто хотів, перейшли на пропан 2021 року, й саме вони сформують потужний попит у разі здорожчання природного газу.

В очікуванні свого часу

Директор компанії «Бета Інженерінг ЛТД» Юрій Сібекін каже, що під час війни кількість замовлень зменшилась. «Проте ми більше обслуговуємо малі підприємства, а в них справи йдуть не дуже добре», – уточнює він.

«2022 року за місяць ми в середньому встановлювали 2 об’єкти, за рік – 24. Зараз кількість замовлень зростає», – описує нинішній пульс ринку Сергій Гладков. З його слів, чимала частина замовлень – від уже попередніх клієнтів, які внаслідок війни втратили виробництва і зараз релокуються. Тобто підприємці, що вже спробували газову автономію, знову прагнуть до неї.

Голова «Укравтономгазу» також зазначає, що у 2022-2023 роках компанія отримала декілька звернень по трансферу раніше змонтованого обладнання в більш безпечні місця. З його слів, це компанії, які виробляють продукти на експорт і не залежать від внутрішнього ринку.

Продавці систем автономного газопостачання вважають, що попит може вистрілити 2024 року після здорожчання природного газу для промисловості. Постачальники техніки очікують нового буму на встановлення в разі зростання ціни на метан до 30 грн/м³ (станом на вересень вона коливається на рівні 20 грн/м³). Зокрема Дорофеєв вважає, що закінчення контракту між «Нафтогазом» і «газпромом» на транзит газу в кінці 2024 р. викличе турбулентність на ринку і, як наслідок, певне зростання ціни. С.Гладков також звертає увагу на ризики перебоїв постачань промисловим підприємствам узимку, коли іноземні трейдери почнуть забирати свій газ із наших сховищ.

Чим ближче до Європи, тим тепліше

Утім, навіть за появи потужного економічного стимулу розвиток автономного опалення в Україні стримується недосконалістю нормативної бази. В Європі давно зрозуміли, що запорука успішної роботи промисловості – варіативність енергопостачання. Як пояснив Ю.Сібекін, процедура підключення обладнання в ЄС відрізняється від нашої своєю швидкістю й розділенням відповідальності. Тоді як у нас її повністю покладено на замовника, в європейських країнах це спільна відповідальність органів місцевого самоврядування, пожежних і страхових компаній, що значно прискорює погодження, зменшуючи кількість бюрократичних кіл.

За даними голови «Бета Інженерінг ЛТД», біля 77% підприємств у Європі мають диверсифіковану систему живлення за рахунок автономних джерел газопостачання на LPG й LNG. Так виглядає відповідь бізнесу на непередбачуваність ринку природного газу.

Варто зазначити, що ми теж маємо деякі зсуви в українській регуляторній системі, кажуть оператори ринку. Так, отримання акта введення в експлуатацію об’єкта в Державній архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) перемістилося з кабінетів інспекції у мобільний додаток «Дія». По-перше, це значно скоротило корупційні витрати (про цінники на документи у ДАБІ ходять легенди). По-друге, цифровізація загалом прискорила процес розроблення і впровадження проєкту.

Крім того, вдалося оновити інструкцію з класової ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки. Раніше майже всі об’єкти, де є газгольдери (газові резервуари) більше 1 м³ (а промислового резервуару на куб важко уявити), підпадали під клас наслідків СС2 і СС3. Це означало потребу тривалої експертизи проєктної документації й початок будівництва тільки після отримання дозволу у державних органах. Особливо звертають увагу на необхідність отримання оцінки впливу на довкілля. Зазначену довідку доводиться чекати по півроку, а іноді й довше. Тепер із помірними погодженнями можна будувати об’єкти, де сумарна маса небезпечних речовин складає 12,5 тонни. У такі рамки, наприклад, впишеться система з резервуаром на 10 м3 і одночасним перебуванням 10-кубової автоцистерни. Зрозуміло, що під такі вимоги підпадає в рази більше потенційних об’єктів автономного газопостачання.

«Зменшується вартість і обсяг проєктної документації, спрощується процедура реєстрації в Державній інспекції архітектури та містобудування. Наприклад, вартість самого проєкту для об’єкта СС1 коштує 200 тис. грн, а СС3 — 700 тис. грн», – каже Дорофеєв.

На жаль, навіть запроваджені зміни поки не дозволяють активувати побутове опалення на скрапленому газі. Тут основним гальмом лишаються жорсткі протипожежні розриви, відстані від газгольдера до різних приміщень і споруд. Будинки, дороги, лінії електропередачі, гаражі, сараї, ліс, поле... Від усього цього газову бочку треба розташувати за 5-40 метрів.  

Приватних будинків в Україні, які б могли виконати всі ці вимоги, дуже мало.  

За успішним досвідом реалізації державних норм у побутовому опаленні далеко ходити не треба – у Польщі газгольдерами обладнано десятки тисяч приватних будинків.

«У Польщі в приватному секторі можна поставити бочку просто на підставі того, що резервуар придбано на заводі й він сертифікований. Навіть проєкт робити не потрібно, – пояснює С.Гладков, нагадуючи про адекватне розділення відповідальності між замовником, виробником і державою. – Якщо таке впровадити у нас, під час блекауту ми зможемо отримати автономність».

Наприкінці варто зауважити, що свою надійність скраплений газ переконливо довів під час найглибшої в історії України паливної кризи торік навесні. Зникнувши разом з іншим пальним за місяць після повномасштабного вторгнення росії, вже до кінця травня LPG був майже на всіх заправках країни. Й відтоді жодного разу не з’являлося навіть натяку на дефіцит, адже постачання на ринок диверсифіковані як ніколи.