Великі танкери переходять на перевезення нафти через зростання фрахту

Зростання фрахтових ставок для танкерів, що перевозять нафту, спричинило хвилю переходів суден до прибутковішої торгівлі сирою нафтою. Десятки суден змінили профіль — із перевезення нафтопродуктів на транспортування сирої нафти через світовий океан, повідомляє Bloomberg.

За даними платформи Signal Ocean, лише за перші чотири дні листопада дев’ять танкерів класу LR2 — найбільших суден для перевезення сирої нафти, які зазвичай транспортують реактивне пальне й дизпальне, — перейшли на перевезення сирої нафти. Загалом із початку року таких переходів з чистого на брудне пальне вже 35.

Ця зміна курсу в частині світового танкерного флоту свідчить про вплив збільшення видобутку країнами-виробниками нафти, а також наслідки жорсткіших західних санкцій проти росії й Ірану. ОПЕК+ цього року наростила постачання, як і бурові компанії поза альянсом, що створило додаткові обсяги сирої нафти для транспортування.

«Забруднення мало статися», — зазначив Георгіос Сакелларіу, аналітик з фрахтування в компанії Signal Maritime, що входить до тієї ж групи, що й Signal Ocean. З його слів, те, що раніше було операційним рішенням судновласників, тепер стало ринковою тенденцією.

Сакелларіу назвав перспективу прибутку головною рушійною силою цього переходу — на тлі зростання зборів за перевезення нафти.

Бенч-прибутки дуже великих танкерів для транспортування сирої нафти нещодавно досягли найвищого рівня за останні роки. Це дозволило меншим суднам, зокрема Aframax — еквіваленту LR2, орієнтованому на нафту, — стягувати значно вищі тарифи. LR2, який перейшов на «брудне» пальне, може виставляти тарифи на рівні Aframax.

На початку вересня танкери LR2 недовго отримували дещо вищі збори, ніж Aframax. Але вже через два місяці, станом на вівторок, Aframax стягують $65 500 на день, за даними Jefferies LLC. Це майже на 70% більше, ніж порівнянні щоденні тарифи LR2.

Перехід танкерів із брудної нафти на чисту — звична практика галузі, але вона не безкоштовна. Щоб перейти на чисте пальне, власники мають сплачувати за нові покриття. А при зворотному переході — враховувати безповоротні витрати, пов’язані з пошкодженням існуючих покриттів.