Великі китайські порти продовжують приймати іранську нафту попри санкції

Деякі з найбільших портів Китаю цього року приймали іранську сиру нафту — попри санкції. Це підтримує багатомільярдну торгівлю й свідчить про обмежену ефективність зусиль США зі стримування фінансування оборонних програм Ірану. Про це повідомляє Bloomberg.

У період із січня по червень термінали у портових кластерах поблизу Циндао, Даляня й Чжоушаня — ключових пунктів імпорту промислових металів, сільськогосподарської продукції, споживчих товарів і нафти — сприяли постачанню до Китаю майже 1,4 млн барелів іранської сирої нафти на добу (б/д). Про це свідчать дані аналітичної компанії Kpler.

Тільки в червні порти у регіоні Циндао прийняли до 15,5 млн барелів іранської нафти, що за поточними цінами (на нафту зі знижкою) дорівнює майже $1 млрд. При цьому на різних етапах маршруту з Перської затоки до Китаю використовувалися танкери під санкціями.

Та сама схема фіксується і в інших східнокитайських портах — зокрема «Дунцзякоу» й «Ланьцяо», які також отримували вантажі з Ірану.

Хоча Китай офіційно не визнає санкції США і наполягає на праві торгувати з Іраном, великі компанії, пов’язані з міжнародними ринками, зазвичай поводяться обережно в контактах із Тегераном — особливо з тими контрагентами, що перебувають під санкціями.

Вони остерігаються ризиків, пов’язаних із втручанням американської сторони, включаючи потенційне блокування доступу до світових фінансових ринків.

Раніше цього року материнська компанія одного з операторів закликала порти в провінції Шаньдунь утриматися від обслуговування танкерів, що підпадають під санкції.

Проте стабільне використання великих портів демонструє прагматичне ставлення Пекіна до суперечливих меседжів із Вашингтона. Адміністрація Дональда Трампа водночас оголосила про політику «максимального тиску» і наказала бомбардування ядерних об’єктів в Ірані, але вже за кілька днів президент США написав, що Китай «може продовжувати купувати нафту в Ірану».

Попри кілька раундів обмежень проти китайських компаній, які, як вважають у США, сприяють іранському експорту, Міністерство фінансів США переважно зосередилося на окремих суднах і оминало великі порти й нафтопереробні заводи (НПЗ). Станом на зараз лише один термінал у регіоні Дун’їн (Шаньдунь) було внесено до санкційного списку за приймання іранської нафти. Трейдери трактують цей крок як обережний сигнал, що має не зачепити інші галузі.

Стабільність потоків також відображає потребу Китаю в дешевших барелях для приватних НПЗ, які переживають кризу рентабельності через уповільнення економіки.

Офіційна митна статистика Китаю не фіксує жодного імпорту сирої нафти з Ірану з середини 2022 року. Водночас реальні маршрути зазвичай починаються в іранських портах, звідки танкери рухаються до вод біля узбережжя Малайзії чи інших зон перевалки. Там нафта перевантажується з одного судна на інше, часто в морі.

У сегменті маршруту з Перської затоки до Південно-Східної Азії часто використовуються судна, які підпадають під санкції США. Після перевантаження частина нафти перевозиться суднами з так званого «темного флоту» — без транспондерів і з приховуванням пунктів походження, — які доставляють її до китайських берегів.