Вуглецево-нейтральні міста: мрія чи реальність?

Попри те, що нині міста займають усього лише 3% поверхні суші, вони є джерелом понад 70% викидів вуглецю від загального обсягу. За прогнозами ООН, до 2050 року в міських районах проживатиме 68% населення світу, тож постає нагальне питання: що допоможе міста у всьому світі зробити чистішими?

Можливості міста

У своєму звіті за 2021 рік коаліція Urban Transitions підкреслила, що в разі відмови від існуючих на сьогодні технологій і практик до 2050 року міста зможуть скоротити викиди вуглецю на 90%. Чи є універсальне розв'язання цієї проблеми, яке можна було б реалізувати в найближчому майбутньому, оскільки оптимізація міського середовища з метою забезпечити стійкі й комфортні умови життя – завдання пріоритетне?

Давайте розглянемо одне з найбільш густонаселених міст світу – Делі (Індія). Його населення становить понад 30 млн жителів. Грінпіс назвав Делі одним із найзабрудненіших міст світу, що є, окрім решти негативних наслідків, причиною високих показників передчасних смертей.

Щоб зменшити ці показники на місцевому рівні, організації на кшталт місії Green Delhi разом із населенням міста працюють над вирішенням питання сталого розвитку й екологічними проєктами. Засновник організації Пунет Верма, можна сказати, «випестив» компанію на своєму балконі. Він розпочав вирощування саджанців і рослин із власного домогосподарства на відкритих територіях міста, які потребують більшого озеленення (наприклад, земельні ділянки територій шкіл). Наразі ця система тісно переплетена із системою озеленення міста й допомагає поліпшувати якість повітря в Делі.

Нинішня роль міст

Азіза Ахмуш, голова комітету з питань розвитку міст і сталого розвитку ОЕСР, стверджує, що будівлі спричиняють понад третину викидів, пов'язаних з енергетикою, і ця частка може сягати 70% у таких містах, як Лондон, Токіо і Нью-Йорк. Крім того, вона підкреслює, що декарбонізація таких помешкань може мати численні економічні й соціальні переваги, що виходять за межі сталого розвитку, а також передбачають створення нових робочих місць у цьому секторі, кращу доступність енергії та підвищення загального рівня добробуту мешканців.

Зелені насадження й загалом вирішення питань сталого розвитку не тільки забезпечують високу якість повітря, а й зменшують вплив екстремальних погодних явищ. Отже, як міста на кшталт Х'юстона, що дуже страждають від складних погодних умов, працюють у напрямі розв'язання проблем енергетичного переходу? Лорен Соркін, виконавчий директор Мережі стійких міст, зазначає, що шторми, які спричинили відключення електроенергії і вихід з ладу енергосистем, призвели до того, що люди не змогли обігріти своїх будинків, і в окремих випадках це було причиною смертельних випадків. Просування систем уловлювання вуглецю й зберігання його у сховищах, будівництво низькоенергетичної вуглецевої мережі, створення циркулярної економіки у виробництві пластмас і перетворення Х'юстона на водневий хаб – частина поточної стратегії міста, яка запобігає виникненню зазначених ризиків у майбутньому.

Однак які зміни відбуваються на державному рівні? Фред Акербум, керівник Комітету з питань сталого розвитку в Роттердамі, зазначає, що до 2030 року місто планує скоротити викиди CO₂ на 49%, а до 2050-го — стати вуглецево-нейтральним. Місто неухильно досягає своїх кліматичних цілей шляхом утеплення будинків і просування розділених енергетичних систем (геотермальне охолодження), які не потребують використання корисних копалин. Крім того, він зазначає, що на рівнинних дорогах установлюють сонячні фотоелектричні системи, щоб допомогти із загальним охолодженням міста. Також спостерігається зростання інвестицій у вітроенергетику міста.

На прикладі Роттердама стає зрозумілим, що міста в ЄС відіграють провідну роль у досягненні економічної й соціальної мети ЄС стати кліматично нейтральним до 2050 року. Це означає досягнення нульових викидів для всіх країн Євросоюзу переважно завдяки скороченню викидів, інвестуванню в «зелені» технології і захисту природного середовища. Оскільки Україна отримала статус кандидата в ЄС, цікаво буде спостерігати, як вона почне працювати над досягненням цих екологічних цілей.

Допомога від приватного сектору і громади

Оскільки уряди можуть відхиляти стратегічні плани, підтримка цих проєктів має бути не лише з боку широкої громадськості, а й з боку крупних підприємств. Інвестиції від енергетичних компаній, таких як Shell, яка бере участь у будівництві водневого хабу на основі відновлюваних джерел енергії в Роттердамі, дають змогу прискорювати стійку інкорпорацію. Емілі Тан, генеральний менеджер City Solutions у Shell, зазначає, що компанія прагне просувати енергетичні рішення, інвестуючи у відновлювані джерела (водень), мережі зарядки електромобілів і багато інших низьковуглецевих рішень.

Співпраця між урядом, приватним сектором і громадами — важливий ключ до прискореного формування сталих міст майбутнього.

Як новобудови й уже існуючі будівлі сприяють зростанню прямих і непрямих викидів від електроенергії?

Для подальшого розуміння, чому будівлі є такими значними емітентами, необхідно розібратися у двох видах викидів:

1. Експлуатаційні викиди: утворюються в результаті експлуатації будівель.

2. Закладений вуглець: міститься у будівельних матеріалах, що використовуються під час зведення будинків. Іншими словами, це той вуглець, який утворювався упродовж життєвого циклу будівлі.

Утворення викидів також залежить від джерела енергії. Якщо це природний газ, то показник рівня викидів буде значно вищим. Якщо ж ідеться про електроенергію, то показники можуть бути нижчими чи вищими залежно від її джерела (наприклад, показники рівня викидів під час використання вугілля будуть високими). Отже, у процесі будівництва важливо зосередитися на забезпеченні енергоефективності будівлі, а також звернути увагу на максимальне зниження енергетичного навантаження, застосовуючи інтегровані процеси проєктування. Цього можна досягти в різні способи, серед них – зниження навантажень на системи опалення й охолодження шляхом поліпшення огороджувальної конструкції будівлі й удосконалення системи вентиляції для забезпечення більшого притоку свіжого повітря в саму будівлю. Багато природного освітлення і впровадження якісних механізованих систем охолодження й опалення також впливають на загальну енергетичну стійкість будівлі.

Проте як саме такі рішення застосовуються до вже існуючих будівель? Зі слів Ларрі Брайдон, голови правління Sustainable Buildings Canada, наразі існує практика модернізації глибокої енергії, яка, по суті, зменшує використання енергії будівлею приблизно на 50%. Однак найефективнішим рішенням є поєднання різних підходів, а не реалізація лише окремої ініціативи.

Отже, чи може місто стати вуглецево-нейтральним?

Керівництву міст дуже складно самотужки, тобто власним бюджетом, реалізовувати такі програми. Тому для прискорення будівництва вуглецево-нейтральних міст, як це видно на прикладі Роттердама, необхідно розширювати горизонти співпраці з приватними енергетичними компаніями, які мають базу для втілення таких рішень. У процесі зростання міст колективні зусилля вважаються вагомими аспектами у стимулюванні стійких змін. Що ж до України, то вкрай важливо, як вона почне інтегрувати політику сталого розвитку Євросоюзу на своєму шляху до членства.

Щоб дізнатися більше про те, як уряди, енергетичні компанії та експерти галузі працюють над зростанням сталих міст, перейдіть до подкасту Shell Energy.